ОБДАРОВАНІ ДІТИ
ЗЕМЛІ ПРИВІЛЬНЕНСЬКОЇ
ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ УЧНЯМИ
“З народженням кожної людини в світ
вноситься щось нове, чого ще не було,
щось первозданне і неповторне.
Обов’язок кожного – знати і не забувати,
що він у світі єдиний у своїй якості
і що ще ніколи не з’являвся хтось такий, як він,
адже якби вже був такий, як він,
то не було б необхідності в ньому самому”
Мартін Бубер
Обдарованість дитини... Що це таке? Можливо це своєрідна іскра Божа, яку треба відшукати в її душі і допомогти не тільки не згаснути, а спалахнути полум’ям. Здібні, талановиті люди в будь-якому суспільстві є його “локомотивом”. Саме їхніми інтелектуальними зусиллями забезпечується прогрес суспільства, плодами якого користуються всі. Тому кожен учитель часто запитує себе: “Як знайти та визначити обдарованість?”. Адже через свою зайнятість, брак інформації, методичної підтримки він обмежений у виборі інструментарію, який допоміг би дати відповідь на це запитання.
Визначення обдарованості надзвичайно важливе – від цього залежить кого й на підставі яких критеріїв школа відбиратиме в спеціалізовані школи чи програми, як навчатиме. Від розуміння суті обдарованості прямо залежить, на які особливості своїх учнів учитель звертатиме увагу.
Завдання школи — підтримати учня і розвинути його здібності, підготувати ґрунт для того, щоб ці здібності було реалізовано. Виявлення обдарованих дітей повинно починатися вже в початковій школі на основі спостереження, вивчення психологічних особливостей, мовлення, пам'яті, логічного мислення.
Якими є обдаровані діти?
-
Мають вищі порівняно з більшістю учнів інтелектуальні здібності, потяг до навчання, творчі можливості.
-
Мають активну пізнавальну потребу, що домінує.
-
Відчувають радість від здобуття знань, розумової праці.
Які категорії обдарованих дітей можна визначити умовно?
1. Діти з незвичайно високим загальним рівнем розумового розвитку (такі діти найчастіше зустрічаються в дошкільному й молодшому шкільному віці).
2. Діти з ознаками спеціальної розумової обдарованості — у певній галузі науки (підлітковий вік).
3. Учні, які не досягають через якісь причини успіхів у навчанні, але мають яскраву пізнавальну активність, оригінальність психічного складу, неабиякі розумові резерви (частіше зустрічаються в старшому шкільному віці).
У навчальній діяльності робота з обдарованими дітьми ґрунтується на диференційованому підході, що сприяє розширенню й поглибленню освітнього простору предмета.
Мета роботи з обдарованими дітьми - виявлення таких дітей та створення умов для їх оптимального розвитку.
Завдання роботи з обдарованими дітьми:
-
Розвиток цілісної картини світу в уявленнях дитини.
-
Розвиток творчого критичного й абстрактно-логічного мислення, здатностей розв'язувати проблеми.
-
Розвиток здатності самостійно навчатися та здійснювати дослідницьку роботу.
-
Розвиток здатностей до самопізнання й саморозуміння, формування позитивної «Я-концепції».
За якими принципами будується робота з обдарованими дітьми?
-
Орієнтація на змагання, актуалізація лідерських можливостей учнів.
-
Орієнтація на потреби дитини.
-
Максимальне розширення кола інтересів.
-
Домінування розвивальних можливостей над інформаційною насиченістю.
-
Ускладнення змісту навчальної діяльності.
-
Яким повинен бути вчитель у роботі з обдарованими дітьми?
-
Талановитим, здатним до експериментальної й творчої діяльності.
-
Професійно грамотним.
-
Інтелігентним, моральним і ерудованим.
-
Володіти сучасними педагогічними технологіями.
-
Мати позитивну «Я-концепцію», бути цілеспрямованим, наполегливим, емоційно стабільним.
-
Умілим організатором навчально-виховного процесу, психологом.
Що повинен уміти вчитель для роботи з обдарованими дітьми?
-
Збагачувати навчальні програми, тобто оновлювати й розширювати зміст навчання.
-
Працювати диференційовано, здійснювати індивідуальний підхід і консультувати учнів.
-
Стимулювати пізнавальні здібності учнів.
-
Приймати зважені психолого-педагогічні рішення.
-
Аналізувати навчально-виховну діяльність — свою та класу.
-
Добирати й готувати матеріал для колективних творчих справ.
Завдання педагогів полягає у тому, щоб створити умови, з яких будь-яка дитина могла б просуватися шляхом власної досконалості, уміла мислити самостійно, нестандартно. Цей шлях називається «самовдосконаленням дитини в умовах освітнього процесу».
Обдарованість — це система, що розвивається протягом життя, визначає можливість досягнення людиною вищих (незвичайних, неабияких) результатів в одному або декількох видах діяльності порівняно з іншими людьми.
Обдарована дитина — це дитина, яка має яскраві й очевидні, іноді видатні досягнення (або внутрішні передумови таких досягнень) у тому або іншому виді діяльності.
За якими напрямами здійснюється робота вчителів з обдарованими учнями?
-
На уроках — індивідуальна диференційована робота.
-
Гурткова робота із предмета.
-
Позакласні заходи у межах предметних тижнів.
-
Предметні заходи у класі із запрошенням батьків.
-
Участь учнів 1—11-х класів у шкільній конференції «День науки» із захистом навчальних проектів.
-
Участь в олімпіадах різного рівня.
-
Участь у творчих конкурсах різного рівня.
-
Театралізовані свята — особлива форма роботи з обдарованими дітьми, оскільки в них діти мають можливість не тільки реалізувати акторські здібності, безпосередньо беручи участь у виставах, але й виявити творчі навички, розробляючи сценарії постановок, розвинути схильність до художнього читання й літературної творчості, виявити ерудицію й дослідницькі навички у вікторинах і наукових диспутах.
Така робота сприяє підвищенню мотивації обдарованих дітей до співробітництва з педагогами й копіткій роботі із самовдосконалення.
Етапи роботи з обдарованими учнями:
1. Підготовчий
Виявлення обдарованих учнів.
Складання діагностичних карт.
Розроблення нормативних документів, робочих програм роботи з обдарованими учнями.
2. Основний (практичний)
Упровадження інтерактивних методів навчання (проблемно-дослідницьких, проектних, модульних), що розви¬вають в учнів творче й дослідницьке мислення.
Активна участь в інтелектуальних і творчих конкурсах різних рівнів.
3. Узагальнення
Аналіз досягнутих результатів.
Співвідношення результатів реалізації програми з поставленими метою й завданнями.
Визначення перспектив і шляхів подальшої роботи з обдарованими учнями.
Форми роботи вчителя-предметника з обдарованими дітьми.
-
Розв'язання нестандартних завдань на уроках і в позаурочний час.
-
Індивідуальна й диференційована робота.
-
Ділові гри, інтерактивні методи навчання.
-
Участь у конкурсах різних рівнів.
-
Участь у предметних олімпіадах різних рівнів.
Розвиток обдарованості учнів залежить від професійного рівня педагогів та використання креативних методів навчання. У практиці педагогічної діяльності слід використовувати нові технології навчання, які сприятимуть розвитку інтелектуальної, творчої, предметної або лідерської обдарованості.
А. В. Савенков
Кожна дитина неповторна, але при всій індивідуальній своєрідності реальних проявів дитячої обдарованості існує досить багато рис, характерних для більшості обдарованих дітей. Причому поряд із глибинними, прихованими від непрофесійного погляду, досить багато таких, які часто проявляються в поведінці дитини, в її спілкуванні з однолітками і дорослими і, звичайно ж, в пізнавальної діяльності.
Цінність їх у тому, що вони практично завжди можуть бути помічені не тільки практичними психологами, але і вихователями дитячих садків, шкільними вчителями, батьками. Особливої уваги заслуговують ті якості, які суттєво відрізняють обдарованих дітей від їх однолітків, умовно званих нормальними. Знання цих особливостей необхідно для адекватної побудови освітнього процесу.
Ці властивості виділяли та описували не тільки психологи. Успіх завжди був привабливий, а тому першими стали виділяти особливості мислення та специфічні поведінкові характеристики талановитих людей історики і біографи. Більшість з них прийшли до висновку про те, що в дитинстві у багатьох видатних людей (Леонардо да Вінчі, Рембрандт, Р. Галілей, Петро I, В. Ньютон, Р. Гегель, Наполеон Бонапарт, Ч. Дарвін) найчастіше зустрічалися такі характеристики:
-
90 % з них володіли високим інтелектом, допитливістю, задавали багато питань, прагнули виділитися;
-
75 % видатних людей рано «дозріли», були не по роках розвинені в розумовому відношенні, вирізнялися моральністю, критичністю, прямолінійною чесністю, були серйозні;
-
майже 90 % з них були наполегливі, володіли сильною волею і яскраво вираженим прагненням до високих досягнень;
-
принаймні 75 % були старанними працівниками, добре переносили самотність і відзначалися твердістю. Вони отримували задоволення від своєї роботи, були експресивні, відкриті духовного досвіду і фантазіям.
Ось ще один список якостей, характерних для майбутніх творців.
-
Рано оволоділи знаннями в обраній сфері.
-
Виявляли високий інтелект, хорошу пам'ять.
-
Були захоплені своєю справою, енергійні.
-
Демонстрували яскраво виражену незалежність, прагнення працювати в поодинці, індивідуалізм.
-
Вміли контролювати себе.
-
Мали прагнення контактувати з іншими обдарованими, юними і дорослими.
-
Вміли отримувати практичний досвід і швидко набувати художній і інтелектуальний досвід.
Дослідники-біографи стверджують, що багато політиків (Джефферсон, Лінкольн) вже в дитинстві були різнобічно розвиненими, оптимістичними, володіють притягальною силою, добре володіли мовою, були товариські.
Вчені (В. Ньютон, Д'аламбер, Р. Декарт) з дитинства відрізнялися різнобічністю і широтою інтересів, з малих років були розсудливими і критичними.
Вже самі спроби подібних описів наводять на думку про те, що багато видатних людей - вчені, художники, управлінці - мали ряд особистісних якостей, суттєво відрізняли їх від інших людей. Якостей, які і забезпечували їм успіх в житті. Природно припустити, що формування і розвиток цих якостей у дітей можна розглядати як запоруку майбутніх видатних досягнень, а отже, і як спеціальне педагогічне завдання з розвитку творчих здібностей.